Коли мені вперше у Франції запропонували політати на “парапонті”, я поспішно відмовилась, уявляючи собі, як стрибаю із гвинтокрила із парашутом. Звичайно така мрія у мене була, але до її здійснення я виявилась неготовою. Та розпитавши детальніше про цей політ, зрозуміла, що французькою “парапонт” – це не парашут, а параплан. І стрибати із ним та ще й з інструктором не настільки страшно, а відірвавшись від землі, справді маєш можливість “відчути себе пташкою”, як каже моя французька подруга Од.
Отож, щоб злетіти із парапланом ми піднялись з інструктором на одну із вершин французьких Альп висотою понад 1500 метрів над рівнем моря. Більшу частину дороги проїджаємо на позашляховику. Один кілометр, проходимо пішки, хоча при необхідності можна піднятися автомобілем і сюди. Вже з цієї висоти перед нами відкривається неймовірний краєвид, де можна побачити вдалині як засніжені вершини Альп, які такими залишаються цілий рік, так і зелені скелясті гори та поміж ними річки,озера та поселення. Тут дихаєш вільно і глибоко. Інструктор Патріс показує білі пухнасті хмари,що склубочилися біля сусідньої гори, і каже, що то потоки теплого повітря, які допомагали літати на протязі половини дня, а тепер піднявшись,трансформувалися в хмари. До речі, літання на пароплані дуже залежить від погодніх умов. Найкраще літати зранку при сонячній і не дуже вітряній погоді. Якщо погода різко змінюється, політ можуть відмінити, навіть коли ти вже вибрався на вершину гори.
Отож, щоб відкрити параплан вам не потрібно шарпати за мотузку чи ремінь, його інструктор відкриває вже перед польотом і розкладає на траві, за десяток метрів від обриву. Він акуратно розмотує всі мотузки, дає одягнути все необхідне оснащення,також одягає його сам . Потім каже фіксувати свій погляд на одній точці, що є попереду і бігти туди, як тільки він скаже, не дивлячись вниз.
Намагаюся виконувати всі його інструкції. І ось за мить ми вже злітаємо. Я не знаю,чи мені кричати від радості, чи просто затамувати подих від навколишньої краси, від величі гір і неба, від доторку до безмежності. Велика перевага параплану в тому,що на ньому ти не просто спускаєшся вниз, ти можеш справді політати,покружляти довкола навколишніх вершин, ти навіть піднімаєшся вверх. Звичайно мені пощастило, я й гадки не мала як керувати паропланом. Це все для мене робив Патріс.
– Тут неймовірно.З цими горами не зрівняється навіть Париж, з Ейфелевою вежею і чотирнадцятьма гілками метро – піджартовую я, згадуючи, як останній раз заблукала,шукаючи потрібну мені зупинку.
– А я, до речі, перед тим жив у Парижі і працював в метро. Та потім мені так набридло це гігантське місто, що я переїхав сюди, в гори і ось вже 15 років займаюся парапланетизмом. Тут я відчуваю, що живу. – натхненно відповідає Патріс.
Починає звіватися сильніший вітер, Патріс зауважує, що скоро доведеться приземлятися, та поки що можемо політати. Ми кружляємо і це створює ефект великих карусель, хоча крутить не настільки сильно, як на каруселях, та все ж мене починає нудити. Тому до уваги всіх новачків, якщо ви не дуже звикли до літань, можете попросити інструктора,щоб перший політ був плавний. Мій політ тривав десь 20 хвилин. Ми опускаємося досить плавно і рівномірно. Приземлення теж відбувається спокійно. Таке враження ,що ти стрибаєш із дерева на землю: потрібна правильна позиція ніг, – це дуже важливо та водночас неважко.
До речі, цього дня я літала на пароплані, разом із цілою групою людей із фізичною та розумовою неповносправністю. Інструктори здійснили 19 польотів із людьми на інвалідних візках і всі приземлення закінчилися щасливо, що як на мене свідчить про чималий професіоналізм інструктрів, за плечима яких по 10, 15 , а то й 20 років парапланетарного літання. Двічі на рік вони організовують такі літання безкоштовно.
Ерве – батько хлопця із розумовою неповносправністю, вже з десяток років займається літанням на парапланах. Він не є інструктором, бо для цього потрібне окреме навчання. Гійом розповідає, що літати із людьми на інвалідних візках почали порівняно недавно – десь сім років тому. А до того його син Арно,який має тільки розумову неповносправність, літав так як і інші. Проте будучи на візку, він чується безпечніше і йому набагато легше наважитися на політ.
І тепер про найприземленішу річ – ціну. У Франції літання на параплані – недешеве задоволення та все ж доступне для пересічних французів. Ціна польоту коливається від 80 до 150 євро. В Україні, ці ціни вдвічі, а то й втричі менші, хоча вони все одно є досить високими для більшості українців. Але повірте – враження у вас залишаться на все життя.
І на кінець, про мрію… Півроку тому вирішила скласти карту своїх мрій. Для цього вирізала із різних журналів картинки із тим, що хотіла б зробити у житті, наклеїла на великий білий аркуш паперу та повісила на стіну. Випадково параплан опинився на вершині моєї карти (правда, в той момент я свято вірила, що це парашут). І ось, глянувши на карту, із подивом зрозуміла, що мрія несподівано здійснилася. Так що мрійте, можливо, не всі мрії здійсняться, та все ж мрії мають крила – і ці крила можуть бути крилами параплану.
Автор: Уляна КУДЛА
